підкопувати
ПІДКО́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДКОПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.
1. Копати землю біля чого-небудь, роблячи під чимсь поглиблення, або зрушувати щось з місця, копаючи землю під ним.
– Підкопуйте його [камінь] здолу, підкладайте підойми! (І. Франко);
Своїми ножами-дисками вона [машина] спочатку зрізує гичку на пні і збирає її у бункері. Потім підкопує корені буряків, очищає їх від землі і подає в бункер (з наук.-попул. літ.);
До половини підкопала [дівчина] стіну, Підклала кулю розривну під неї, А потім добула вогню і запалила У кулі трут (Леся Українка);
// Копаючи, поглиблювати що-небудь.
Хома тим часом підкопав глибше свій окоп, який здався йому занадто мілким (О. Гончар);
// Копаючи, робити під чим-небудь в землі прохід.
– Мене, як біснуватого, до клітки потім засадили [ченці], не знаючи, яку мені кару вигадати, та спасибі Христі: вкинула вона мені до клітки рискаля, підкопав я вночі стінку та й утік (З. Тулуб).
2. Копати трохи, додатково або не все, частково.
Зараз саме час підкопати ґрунт, позбивати бур'ян, що наріс попід деревами (М. Чабанівський).
3. перен., розм. Підступно, таємно або вороже діяти проти кого-, чого-небудь, розхитувати основи чогось.
Тепер у мене й друга дочка пішла вчитися в гімназію в Чернігові, і се значно підкопує мій бюджет (В. Самійленко);
Всі ті скарги [панів] пропадали, Комісара не підкопали, Ні навіть не могли сплямить (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)