підкоряючий

ПІДКОРЯ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до підкоря́ти;

// у знач. прикм. Який підкоряє кого-небудь.

Коли Мічурін увійшов до кімнати, де відбувалось засідання, всі встали… Що було в цій старій людині підкоряючого, владного..? (Довж., І, 1958, 453).

Значення в інших словниках

1. підкоряючий — ПІДКОРЯ́ЮЧИЙ, а, е. Який підкоряє кого-небудь. Коли Мічурін увійшов до кімнати, де відбувалось засідання, всі встали... Що було в цій старій людині підкоряючого, владного..? (О. Довженко).  Словник української мови у 20 томах