підкоряючий
ПІДКОРЯ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до підкоря́ти;
// у знач. прикм. Який підкоряє кого-небудь.
Коли Мічурін увійшов до кімнати, де відбувалось засідання, всі встали… Що було в цій старій людині підкоряючого, владного..? (Довж., І, 1958, 453).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- підкоряючий — ПІДКОРЯ́ЮЧИЙ, а, е. Який підкоряє кого-небудь. Коли Мічурін увійшов до кімнати, де відбувалось засідання, всі встали... Що було в цій старій людині підкоряючого, владного..? (О. Довженко). Словник української мови у 20 томах