підкоряючий
ПІДКОРЯ́ЮЧИЙ, а, е.
Який підкоряє кого-небудь.
Коли Мічурін увійшов до кімнати, де відбувалось засідання, всі встали... Що було в цій старій людині підкоряючого, владного..? (О. Довженко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- підкоряючий — ПІДКОРЯ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до підкоря́ти; // у знач. прикм. Який підкоряє кого-небудь. Коли Мічурін увійшов до кімнати, де відбувалось засідання, всі встали… Що було в цій старій людині підкоряючого, владного..? (Довж., І, 1958, 453). Словник української мови в 11 томах