підкорятися

ПІДКОРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і рідко ПІДКО́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПІДКОРИ́ТИСЯ, корю́ся, ко́ришся, док.

1. Виявляти покору, коритися волі завойовника, володаря.

Русь була й не одинока. Між землями її й [Візантійською] імперією лежала ще одна країна, яка також не хотіла підкорятись імперії — Болгарія (Скл., Святослав, 1959, 131);

Наполеонові підкорялись німецькі та італійські правителі, король Пруссії та імператор Австрії, перед ним усі схилялись і тремтіли (Ком. Укр., 8, 1962, 42);

Дивізії кайзера й банди Петлюри.. Стріляють, мордують, гвалтують… Дарма! Народ не підкориться лютому ігу (Бажан, Роки, 1957, 249);

В кінці VI ст. до н. е. за перського царя Дарія І Гістаспа Вірменія змушена була підкоритися його владі (Іст. СРСР, І, 1956, 13);

// Діяти за чиїм-небудь наказом, розпорядженням або згідно з чиїмсь керуванням.

[Горлов:] Що ж, наказ є наказ. Я людина військова, підкорятися звик (Корн., II, 1955, 69);

Соціалістична дисципліна праці передбачає єдиноначальність, за якої всі робітники у процесі праці підкоряються волі однієї особи — керівника підприємства (Ком. Укр., 4, 1960, 38);

Сліпо.. я підкорився Антоші. Я робив усе, що він мені наказував (Мик., II, 1957, 57);

Кінь підкорився мені цілком. Возив мене так, ніби боявся скинути або розтрусити (Збан., Крил. гонець, 1953, 9);

// Перебувати під впливом кого-небудь або під дією чогось; визнавати чию-небудь волю або якусь силу і т. ін.

Федір Данилович ніби грався з дітьми, і вони його слухали, виконували кожний його наказ, до кінця підкорялись волі старого вчителя (Збан., Малин. дзвін, 1958, 127);

— Стара, темна, личакова Росія померла й не воскресне. Такий закон природи. Йому підкоряється все живе (Довж., І, 1958, 460);

*Образно. Скрізь живуть щасливо наші люди, і простори підкорились нам (Сто пісень.., 1946, 25);

// Бути враженим, захопленим чим-небудь або діяти згідно з чим-небудь усталеним.

Я підкорився її приємному голосу (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 44);

Тася почервоніла, але підкорилась звичаєві (Дмит., Розлука, 1957, 69).

2. тільки недок. Пас. до підкоря́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підкорятися — підкоря́тися дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. підкорятися — див. коритися; піддобрюватися Словник синонімів Вусика
  3. підкорятися — -яюся, -яєшся і рідко підкорюватися, -ююся, -юєшся, недок., підкоритися, -корюся, -коришся, док. 1》 Виявляти покору, коритися волі завойовника, володаря. || Діяти за чиїм-небудь наказом, розпорядженням або згідно з чиїмсь керуванням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. підкорятися — ПІДКОРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і рідко ПІДКО́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПІДКОРИ́ТИСЯ, корю́ся, ко́ришся, док. 1. Виявляти покору, коритися волі завойовника, володаря. Русь була й не одинока. Словник української мови у 20 томах
  5. підкорятися — ПІДКОРЯ́ТИСЯ кому (бути слухняним, покірним виконавцем чиєїсь волі, чиїх-небудь наказів), КОРИ́ТИСЯ, ПОКОРЯ́ТИСЯ, СКОРЯ́ТИСЯ, ПІДДАВА́ТИСЯ, СЛУХАТИСЯ кого, СЛУ́ХАТИ кого, ГНУ́ТИСЯ перед ким, СХИЛЯ́ТИСЯ перед ким, ПОХИЛЯ́ТИСЯ перед ким, розм. Словник синонімів української мови