підкреслений
ПІДКРЕ́СЛЕНИЙ, а, е.
1. дієпр. пас. мин. ч. до підкреслити.
Романенко уважно раз і другий раз прочитав підкреслені кольоровим олівцем рядки в передовій статті (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 54);
Злополучна замітка була обведена червоним олівцем, а заголовок «Не потурати бракоробам» був двічі підкреслений (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 110);
Прозора тиша стояла над селом і, підкреслене тією тишею, лунко слалось низиною ритмічне чахкання мотора (Василь Козаченко, Нові Потоки, 1948, 32);
Краса місцевої природи повинна бути не тільки збережена, але і найбільш вигідно підкреслена архітектурним виглядом міст і сіл (Наука і життя, 10, 1961, 7);
// підкреслено, безос. присудк. сл.
Цими козаками, що скажено неслися,.. так було підкреслено безмежність, простір і дичину, що непомітно проймав страх і захоплення (Юрій Яновський, V, 1959, 131);
// у знач. ім. підкреслено, ного, сер. Те, під чим проведена риска.
Ґонтар іще раз перечитав підкреслене й замислився (Яків Баш, Вибр., 1948, 23).
2. у знач. прикм. На якому спеціально наголошено.
— Лізо! — навздогін гукає [Аркадій], і коли в дверях.. з’являється дружина, він їй.. з підкресленою пошаною передає листа (Михайло Стельмах, I, 1962, 286);
У школярів, особливо старших класів, з’являється підкреслений вираз заклопотаності (Олесь Донченко, V, 1957, 502).
Словник української мови (СУМ-11)