підкреслений

підкре́слений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до підкреслити.

|| підкреслено, безос. присудк. сл.

|| у знач. ім. підкреслене, -ного, с.Те, під чим проведено риску.

2》 у знач. прикм. На якому спеціально наголошено.

Значення в інших словниках

1. підкреслений — підкре́слений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. підкреслений — [п'ідкреслеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. підкреслений — ПІДКРЕ́СЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до підкре́слити. Романенко уважно раз і другий раз прочитав підкреслені кольоровим олівцем рядки в передовій статті (С.  Словник української мови у 20 томах
4. підкреслений — НАВМИ́СНИЙ (який робиться з наміром, свідомо), УМИ́СНИЙ (ВМИ́СНИЙ), ЗУМИ́СНИЙ рідше, НАРОЧИ́ТИЙ, СВІДО́МИЙ (звичайно щодо вартого осуду вчинку); ДЕМОНСТРАТИ́ВНИЙ, ПІДКРЕ́СЛЕНИЙ (на якому спеціально наголошується).  Словник синонімів української мови
5. підкреслений — Підкре́слений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. підкреслений — ПІДКРЕ́СЛЕНИЙ, а, е. 1. дієпр. пас. мин. ч. до підкреслити. Романенко уважно раз і другий раз прочитав підкреслені кольоровим олівцем рядки в передовій статті (Семен Журахович, Звич.  Словник української мови в 11 томах