підкреслювання

ПІДКРЕ́СЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. підкре́слювати.

Визнання об’єктивної закономірності, причинності, необхідності в природі цілком ясне у Енгельса поруч з підкреслюванням відносного характеру наших, тобто людських, приблизних відображень цієї закономірності в тих чи інших поняттях (Ленін, 18, 1971, 147).

Значення в інших словниках

1. підкреслювання — підкре́слювання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. підкреслювання — -я, с. Дія за знач. підкреслювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підкреслювання — ПІДКРЕ́СЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. підкре́слювати. Солодко було дівчині почувати, що саме з нею він ділиться поглядами, а чути повсякчасне підкреслювання, що ось те й те в його світогляді змінилось, відколи її покохав, було Марті за найвище щастя (В.  Словник української мови у 20 томах