1. Словник української мови в 11 томах

підкреслювання

ПІДКРЕ́СЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. підкре́слювати.

Визнання об’єктивної закономірності, причинності, необхідності в природі цілком ясне у Енгельса поруч з підкреслюванням відносного характеру наших, тобто людських, приблизних відображень цієї закономірності в тих чи інших поняттях (Ленін, 18, 1971, 147).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підкреслювання — підкре́слювання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. підкреслювання — -я, с. Дія за знач. підкреслювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підкреслювання — ПІДКРЕ́СЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. підкре́слювати. Солодко було дівчині почувати, що саме з нею він ділиться поглядами, а чути повсякчасне підкреслювання, що ось те й те в його світогляді змінилось, відколи її покохав, було Марті за найвище щастя (В. Словник української мови у 20 томах