підлабузник
ПІДЛАБУ́ЗНИК, а, ч. Той, хто підлабузнюється до кого-небудь.
З якоюсь жорстокою холодністю бідака приймав ті подарунки як належну платню за труд, не звертаючи жодної уваги на удавану щирість підлабузників (Кол., Терен.., 1959, 29);
Одним з найголовніших негативних образів [«Таврії» Гончара] є образ Савки Гаркуші. Нахабний у поводженні з наймитами, боягуз, підлабузник перед панами (Іст. укр. літ., II, 1956, 655).
Словник української мови (СУМ-11)