підлота
ПІДЛО́ТА, и, ж. Те саме, що пі́длість.
Хоч вихований при княжім дворі і зіпсований гниллю та підлотою, він усе-таки був рицар, вояк (Фр., VI, 1951, 49);
Як дрібна іржа наскрізь проїдає залізо, так Степанове серце було прочервивлене хробаком підлоти й підступності (Загреб., Спека, 1961, 329);
Дивовижна працелюбність, ненаситна жадоба до знань, всеосяжна людяність, ненависть до підлоти, національного чванства, скромність і простота завжди були вірними супутниками у житті Каменяра [І. Франка] (Наука.., 5, 1966, 8).
Словник української мови (СУМ-11)