підмочувати

ПІДМО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДМОЧИ́ТИ, мочу́, мо́чиш, док., перех. Намочувати трохи, злегка або знизу.

Сіро і сутно [сутінно] ставало на острові по заході сонця: всі фарби линяли, як в акварелі, що її підмочили (Коцюб., II, 1955, 296);

Василя було легко поранено в плече, кров підмочила гімнастьорку (Ю. Янов., II, 1954, 100);

// перен., розм. Уживати алкогольні напої.

[Ларивон:] Шкода, що закуска буде насухо. [Єфрем:] Підмочимо! Я привіз пляшку монополії (Кроп., IV, 1959, 349).

◊ Підмочи́ти репута́цію (авторите́т) — негідним вчинком, діями і т. ін. погіршити думку про кого-небудь, заплямувати когось.

Історія з капустою сильно підмочила репутацію Миколи Проця (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 48).

Значення в інших словниках

1. підмочувати — підмо́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підмочувати — -ую, -уєш, недок., підмочити, -мочу, -мочиш, док., перех. Намочувати трохи, злегка або знизу. || перен., розм. Уживати алкогольні напої.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підмочувати — ПІДМО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДМОЧИ́ТИ, мочу́, мо́чиш, док., що. Намочувати трохи, злегка або знизу. Сіро і сутно [сутінно] ставало на острові по заході сонця: всі фарби линяли, як в акварелі, що її підмочили (М.  Словник української мови у 20 томах
4. підмочувати — підмо́чувати (хита́ти) / підмочи́ти (розхита́ти) репута́цію (авторите́т). Певними вчинками, діями і т. ін. створювати негативну думку про кого-небудь, заплямовувати когось.  Фразеологічний словник української мови
5. підмочувати — МОЧИ́ТИ (робити мокрим), НАМО́ЧУВАТИ, ЗАМО́ЧУВАТИ, ЗМО́ЧУВАТИ, УМОЧА́ТИ (ВМОЧА́ТИ), УМО́ЧУВАТИ (ВМО́ЧУВАТИ) (робити мокрим, торкаючись рідини); ОБМО́ЧУВАТИ (занурюючи в рідину); ПРОМО́ЧУВАТИ (просочуючи якоюсь рідиною); ПІДМО́ЧУВАТИ...  Словник синонімів української мови
6. підмочувати — Підмо́чувати, -чую, -єш сов. в. підмочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Подмачивать, подмочить.  Словник української мови Грінченка