підмочувати
ПІДМО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДМОЧИ́ТИ, мочу́, мо́чиш, док., що.
Намочувати трохи, злегка або знизу.
Сіро і сутно [сутінно] ставало на острові по заході сонця: всі фарби линяли, як в акварелі, що її підмочили (М. Коцюбинський);
Василя було легко поранено в плече, кров підмочила гімнастьорку (Ю. Яновський);
// перен., розм. Уживати алкогольні напої.
[Ларивон:] Шкода, що закуска буде насухо. [Єфрем:] Підмочимо! Я привіз пляшку монополії (М. Кропивницький).
◇ (1) Підмо́чувати (хита́ти) / підмочи́ти (розхита́ти) репута́цію (авторите́т) – певними вчинками, діями і т. ін. створювати негативну думку про кого-небудь, заплямовувати когось.
Народжена дитина не захотіла підмочувати чисту репутацію святого отця і вирішила стати янголятком – умерти (Ф. Малицький);
Треба, щоб це було недозволеною річчю – хитати репутації тих, чиєю творчістю ми хочемо збагатити нашу духовну скарбницю (О. Кундзич);
Історія з капустою сильно підмочила репутацію Миколи Проця (В. Бабляк);
Знову п'ятірня [Авксентія Веремійовича] повзає по лисині .. – Підмочив Василь свій авторитет. Оте чаркування... (В. Большак).
Словник української мови (СУМ-20)