підпертий
ПІДПЕ́РТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підпе́рти.
Кузьма неквапною ходою дістається до своєї кособокої, дрючками підпертої хати (Стельмах, II, 1962, 297);
Почав тріщати лід на ручаї: підперта під мостом вода знімалася й ламала кригу… (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 98);
Ідейність молоді, хай ще не підперта теоретичними постулатами, схоплена тільки самим серцем,.. є та основа, що зумовлює і гідну поведінку (Рад. Укр., 27.ІІІ 1963, 3).
Словник української мови (СУМ-11)