підписка
ПІДПИ́СКА, и, ж.
1. Дія за знач. підписа́ти, підпи́сувати і підписа́тися, підпи́суватися 1, 2.
2. Письмове зобов’язання або потвердження чогось.
— Усім я на чоловіка свого жаліюся, — відмовила голосно та виразно Горпина. — Бити він не б’є, бо дав підписку (Л. Янов., І, 1959, 344);
[Липський:] Я ладен дати вам підписку, що визнаю ваше повне авторство (Коч., II, 1956, 101).
Словник української мови (СУМ-11)