підповзати

ПІДПОВЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДПОВЗТИ́, зу́, зе́ш, док.

1. Повзучи, наближатися до кого-, чого-небудь або кудись.

До ватри весь час підходили і підповзали поранені, їхні рани перев’язували товариші (Коч., Зол. грамота, 1960, 303);

З темряви підповзали бійці і зупинялись мовчки навколо, не підіймаючи голів од землі (Гончар, III, 1959, 50);

Гадюка підповзла до сонного Слуги й тихесенько.. Його вкусила в ногу (Фр., XI, 1952, 337);

*Образно. Війна підповзла у розпеченій криці — їх [синів] на фронт проводжала (Мал., Запов. джерело, 1959, 23).

2. перен. Повільно наближатися до кого-, чого-небудь.

До будинку ЦК партії з тихим м’яким шерехом підповзають авто (Кир., Вибр., 1960, 275);

Шість танків підповзали до висоти (Трип., Дорога.., 1944, 46);

До станції підповз довжелезний порожняк (Головко, II, 1957, 457).

3. Повзучи, залазити, проникати під що-небудь.

Підповзати під стіл; *Образно. Ліворуч під колеса підповз глибокий яр (Донч., V, 1957, 61).

Значення в інших словниках

1. підповзати — підповза́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підповзати — -аю, -аєш, недок., підповзти, -зу, -зеш, док. 1》 Повзучи, наближатися до кого-, чого-небудь або кудись. 2》 перен. Повільно наближатися до кого-, чого-небудь. 3》 Повзучи, залазити, проникати під що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підповзати — ПІДПОВЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДПОВЗТИ́, зу́, зе́ш, док. 1. Повзучи, наближатися до кого-, чого-небудь або кудись. До ватри весь час підходили і підповзали поранені, їхні рани перев'язували товариші (І.  Словник української мови у 20 томах