підповзати
ПІДПОВЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДПОВЗТИ́, зу́, зе́ш, док.
1. Повзучи, наближатися до кого-, чого-небудь або кудись.
До ватри весь час підходили і підповзали поранені, їхні рани перев’язували товариші (Коч., Зол. грамота, 1960, 303);
З темряви підповзали бійці і зупинялись мовчки навколо, не підіймаючи голів од землі (Гончар, III, 1959, 50);
Гадюка підповзла до сонного Слуги й тихесенько.. Його вкусила в ногу (Фр., XI, 1952, 337);
*Образно. Війна підповзла у розпеченій криці — їх [синів] на фронт проводжала (Мал., Запов. джерело, 1959, 23).
2. перен. Повільно наближатися до кого-, чого-небудь.
До будинку ЦК партії з тихим м’яким шерехом підповзають авто (Кир., Вибр., 1960, 275);
Шість танків підповзали до висоти (Трип., Дорога.., 1944, 46);
До станції підповз довжелезний порожняк (Головко, II, 1957, 457).
3. Повзучи, залазити, проникати під що-небудь.
Підповзати під стіл; *Образно. Ліворуч під колеса підповз глибокий яр (Донч., V, 1957, 61).
Значення в інших словниках
- підповзати — підповза́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- підповзати — -аю, -аєш, недок., підповзти, -зу, -зеш, док. 1》 Повзучи, наближатися до кого-, чого-небудь або кудись. 2》 перен. Повільно наближатися до кого-, чого-небудь. 3》 Повзучи, залазити, проникати під що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підповзати — ПІДПОВЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДПОВЗТИ́, зу́, зе́ш, док. 1. Повзучи, наближатися до кого-, чого-небудь або кудись. До ватри весь час підходили і підповзали поранені, їхні рани перев'язували товариші (І. Словник української мови у 20 томах