підповзати

ПІДПОВЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДПОВЗТИ́, зу́, зе́ш, док.

1. Повзучи, наближатися до кого-, чого-небудь або кудись.

До ватри весь час підходили і підповзали поранені, їхні рани перев'язували товариші (І. Кочерга);

З темряви підповзали бійці і зупинялись мовчки навколо, не підіймаючи голів од землі (О. Гончар);

Гадюка підповзла до сонного Слуги й тихесенько .. Його вкусила в ногу (І. Франко);

* Образно. Війна підповзла у розпеченій криці – їх [синів] на фронт проводжала (А. Малишко).

2. перен. Повільно наближатися до кого-, чого-небудь.

До будинку .. з тихим м'яким шерехом підповзають авто (І. Кириленко);

Шість танків підповзали до висоти (А. Трипільський);

До станції підповз довжелезний порожняк (А. Головко).

3. Повзучи, залазити, проникати під що-небудь.

Підповзати під стіл;

* Образно. Ліворуч під колеса підповз глибокий яр (О. Донченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me