підпоручик

ПІДПОРУ́ЧИК, а, ч. Військове звання офіцера царської армії рангом нижче поручика, а також особа, що мала це звання.

У 1872 р. Є. С. Федоров закінчує курс училища і в чині підпоручика їде служити на Україну (Видатні вітч. географи.., 1954, 105);

Хвацькості більше виявляли молоді підпоручики, стягнуті довгими мундирами в чарочки (Панч, І, 1956, 55).

Значення в інших словниках

1. підпоручик — підпору́чик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. підпоручик — -а, ч. Військове звання офіцера царської армії рангом нижче поручика, а також особа, що мала це звання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підпоручик — ПІДПОРУ́ЧИК, а, ч. Військове звання офіцера царської армії рангом нижче поручика, а також особа, що мала це звання. У 1872 р. Є. С. Федоров закінчує курс училища і в чині підпоручика їде служити на Україну (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах