Великий тлумачний словник сучасної мови

підпоручик

підпору́чик

-а, ч.

Військове звання офіцера царської армії рангом нижче поручика, а також особа, що мала це звання.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. підпоручик — підпору́чик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. підпоручик — ПІДПОРУ́ЧИК, а, ч. Військове звання офіцера царської армії рангом нижче поручика, а також особа, що мала це звання. У 1872 р. Є. С. Федоров закінчує курс училища і в чині підпоручика їде служити на Україну (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
  3. підпоручик — ПІДПОРУ́ЧИК, а, ч. Військове звання офіцера царської армії рангом нижче поручика, а також особа, що мала це звання. У 1872 р. Є. С. Федоров закінчує курс училища і в чині підпоручика їде служити на Україну (Видатні вітч. географи..  Словник української мови в 11 томах