підпорядковувати

ПІДПОРЯДКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДПОРЯДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., кому, чому.

1. Ставити у залежність від кого-, чого-небудь.

Зробивши композиційним центром роману історію сільського юнака Юрка Крука, П. Козланюк підпорядковує ідейному задумові усі елементи сюжетного розвитку (Рад. літ-во, 3, 1957, 17);

Буржуазія підпорядкувала село пануванню міста (Комун. маніф., 1947, 18);

// Примушувати діяти відповідно до чого-небудь, у залежності від чогось.

Він умів усе підпорядковувати одній меті (Трип., Дорога.., 1944, 22);

Партія всіляко дбає про те, щоб підпорядкувати діяльність науково-дослідних закладів потребам практики (Ком. Укр., 3, 1962, 6).

2. Передавати у чиє-небудь відання, під чиєсь керівництво, начало.

Буржуазія і Лютер вже відмовлялись від старих планів реформації і були готові підпорядкувати церкву князям (Іст. середніх віків, 1955, 161).

3. грам. Ставити у синтаксичну залежність, приєднувати способом підпорядкованості.

Значення в інших словниках

1. підпорядковувати — підпорядко́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підпорядковувати — див. ПІДКОРЯ ТИ.  Словник синонімів Караванського
3. підпорядковувати — -ую, -уєш, недок., підпорядкувати, -ую, -уєш, док., перех., кому, чому. 1》 Ставити в залежність від кого-, чого-небудь. || Примушувати діяти відповідно до чого-небудь, залежно від чогось. 2》 Передавати у чиє-небудь відання, під чиєсь керівництво.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. підпорядковувати — ПІДПОРЯДКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДПОРЯДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що, кому, чому. 1. Ставити у залежність від кого-, чого-небудь. Зробивши композиційним центром роману історію сільського юнака Юрка Крука...  Словник української мови у 20 томах
5. підпорядковувати — ПІДПОРЯДКУВА́ТИ (поставити щось у залежність від когось, чогось), ПІДКОРИ́ТИ, УПІДЛЕ́ГЛИТИ рідше; ОСІДЛА́ТИ розм. (поставити в залежність від себе, своєї волі). — Недок.: підпорядко́вувати, підкоря́ти (підко́рювати рідше).  Словник синонімів української мови
6. підпорядковувати — Підпорядко́вувати, -ко́вую, -вуєш; підпорядкува́ти, -ку́ю, -ку́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)