підпорядкування
ПІДПОРЯДКУВА́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. підпорядкува́ти і підпорядкува́тися.
Бюрократизм означає підпорядкування інтересів справи інтересам кар’єри.. (Ленін, 8, 1970, 336);
— На тих озерах розводять бобра.. То заповідник республіканського підпорядкування… (Чаб., Тече вода.., 1961, 143);
Цей період [розпаду Київської Русі], що обіймає кілька століть, був для нашого народу сповнений страшенних бідувань, особливо з часу підпорядкування духовного життя Польщі єзуїтам (Довж., III, 1970, 76);
Підпорядкування монополіями апарату капіталістичної держави, виникнення державно-монополістичного капіталізму означає посилення втручання держави в економіку (Ком. Укр., 2, 1965, 35);
Військові мотиви в книгах про сучасну армію промовляють до нас і суворістю армійських звичаїв, і підкресленою строгістю службового підпорядкування (Літ. Укр., 18.IV 1967, 1).
Словник української мови (СУМ-11)