підпорядкування
ПІДПОРЯДКУВА́ННЯ, я, с.
Дія і стан за знач. підпорядкува́ти і підпорядкува́тися.
– На тих озерах розводять бобра .. То заповідник республіканського підпорядкування... (М. Чабанівський);
Цей період [розпаду Київської Русі], що обіймає кілька століть, був для нашого народу сповнений страшенних бідувань, особливо з часу підпорядкування духовного життя Польщі єзуїтам (О. Довженко);
Військові мотиви в книгах про сучасну армію промовляють до нас і суворістю армійських звичаїв, і підкресленою строгістю службового підпорядкування (із журн.);
Бровари – місто обласного підпорядкування, адміністративний центр (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)