підпущений
ПІДПУ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підпусти́ти.
Перш повипитував [справник] тих, що враждали на Тихона, і того чоловічка, що записував Тихонові забор хліба, що прикинувся, буцімто й добрий, а се він від них і підпущений був (Кв.-Осн., II, 1956, 140);
Цілу осінь він баришникував, мінявся коровами, доки домінявся до того, що привіз не корову, а телицю-ялівку з підпущеним телям (Тют., Вир, 1964, 513).
Словник української мови (СУМ-11)