підпір

ПІДПІ́Р, по́ру, ч., техн. Напір води у річці, каналі, який утворюється внаслідок звуження русла, перекривання його греблею, мостовими підпорками і т. ін.

Для створення необхідного запасу води або напору (підпору) води на річці, струмку, у балці будують гідротехнічну споруду — греблю (Довідник сіль. будівельника, 1956, 6);

На закругленнях [русла ріки] утворюється підпір, швидкість течії води зменшується (Колг. енц., І, 1956, 242).

Значення в інших словниках

1. підпір — підпі́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. підпір — -пору, ч., тех. Напір води у річці, каналі, який утворюється внаслідок звуження русла, перекривання його греблею, мостовими підпорками і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підпір — ПІДПІ́Р, по́ру, ч., техн. Напір води у річці, каналі, який утворюється внаслідок звуження русла, перекривання його греблею, мостовими підпорками і т. ін.  Словник української мови у 20 томах