підслухи

ПІ́ДСЛУХИ, ів, мн. (рідко одн. пі́дслух, у, ч.). Те саме, що підслу́хування.

Низ тут товаришу сказав: — Приляж к землі ти для підслуху, А я задам Рутульцям духу (Котл., І, 1952, 225);

— Піди-но, Пазю, до читальні на підслухи, що там панотець раз у раз так довго робить? (Март., Тв., 1954, 413);

[Секлета Семенівна:] Савасик все думає, думає. Каже, що його (на двері) небезпремінно на підслухи до нас послано (М. Куліш, П’єси, 1960, 191).

◊ Ходи́ти на пі́дслухи (по пі́дслухах) — підслуховувати.

— Рятувати тебе? — кричав Василь.. — Тебе рятувати, що на підслухи ходе [ходить], що на підкупи здався (Мирний, IV, 1955, 167);

— Я наперед знаю, що буде далі. Хочете — скажу! — Тася змовкла, нахмурилась. Далі хитнула головою. Презирливо, гаряче: — І ото не сором ходити по підслухах! (Вас., II, 1959, 313).

Значення в інших словниках

1. підслухи — пі́дслухи множинний іменник  Орфографічний словник української мови
2. підслухи — -ів, мн. (рідко одн. підслух, -у, ч.). Те саме, що підслухування.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підслухи — ПІ́ДСЛУХИ, ів, мн. (рідко одн. пі́дслух, у, ч.). Те саме, що підслу́хування. Низ тут товаришу сказав: – Приляж к землі ти для підслуху, А я задам Рутульцям духу (І. Котляревський); [Секлета Семенівна:] Савасик все думає, думає.  Словник української мови у 20 томах
4. підслухи — Підслухи, -хів м. мн. Подслушиваніе. Двох турчинів на підслухи посилає. АД. І. 211. стоя́ти на підслухах. Подслушивать.  Словник української мови Грінченка