підсміювати
ПІДСМІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., кому і без додатка, діал. Підсміюватися.
— Ніхто його [Лева] вже не боїться, Усяк безпечно йде дивиться.. — А ти., запевне, не посмів? — Йому [Ослові] підсміює Лисиця (Гл., Вибр., 1951, 15);
Обпивайло як узяв пити, всі до каплі видув [кухлі] ще й підсміює (Укр. казки, легенди.., 1957, 117).
Словник української мови (СУМ-11)