підсобник

ПІДСО́БНИК, а, ч., розм.

1. Робітник, що виконує допоміжні роботи.

— Ех, муляр з тебе.. — Учись… Цегли сюди! — крикнув він підсобникам (Руд., Остання шабля, 1959, 24);

— Сьогодні знову не вистачає підсобної сили. Вже й самі кинулися матеріал, воду на поверхи тягати. Підсобники не встигають… (Коп., Вибр., 1953, 6).

2. Те саме, що підпома́гач.

На вулиці маму перестрів бандит Крючок з своїми кумпанами, примусили зайти до хати бандитського підсобника Герпініна (Мельн., Коли кров.., 1960, 124);

Письменниця [Леся Українка] викриває підсобників імперіалістів — шахраїв із буржуазних партій (Іст. укр. літ., І, 1954, 637).

Значення в інших словниках

1. підсобник — підсо́бник іменник чоловічого роду, істота робітник на допоміжних роботах; поплічник розм.  Орфографічний словник української мови
2. підсобник — -а, ч., розм. 1》 Робітник, що виконує допоміжні роботи. 2》 Те саме, що підпомагач.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підсобник — Допомагач, помічник  Словник чужослів Павло Штепа
4. підсобник — ПІДСО́БНИК, а, ч., розм. 1. Робітник, що виконує допоміжні роботи. – Ех, муляр з тебе .. – Учись... Цегли сюди! – крикнув він підсобникам (М. Руденко); – Сьогодні знову не вистачає підсобної сили. Вже й самі кинулися матеріал, воду на поверхи тягати.  Словник української мови у 20 томах
5. підсобник — ПІДРУ́ЧНИЙ ім. (той, хто виконує допоміжну роботу), ПОМІЧНИ́К, ПІДСО́БНИК розм.; ПІДМА́ЙСТЕР, МОЛОДИ́К іст., ЧЕЛЯ́ДНИК діал. (помічник майстра, ремісника). Підручні сталевара, молоді хлопці, ..уважно дивляться, як чаклує, "доводячи" плавку, Шамрай (В.  Словник синонімів української мови
6. підсобник — Підсо́бник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)