Значення в інших словниках
-
підсобник —
підсо́бник іменник чоловічого роду, істота робітник на допоміжних роботах; поплічник розм.
Орфографічний словник української мови
-
підсобник —
-а, ч., розм. 1》 Робітник, що виконує допоміжні роботи. 2》 Те саме, що підпомагач.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
підсобник —
ПІДСО́БНИК, а, ч., розм. 1. Робітник, що виконує допоміжні роботи. – Ех, муляр з тебе .. – Учись... Цегли сюди! – крикнув він підсобникам (М. Руденко); – Сьогодні знову не вистачає підсобної сили. Вже й самі кинулися матеріал, воду на поверхи тягати.
Словник української мови у 20 томах
-
підсобник —
ПІДРУ́ЧНИЙ ім. (той, хто виконує допоміжну роботу), ПОМІЧНИ́К, ПІДСО́БНИК розм.; ПІДМА́ЙСТЕР, МОЛОДИ́К іст., ЧЕЛЯ́ДНИК діал. (помічник майстра, ремісника). Підручні сталевара, молоді хлопці, ..уважно дивляться, як чаклує, "доводячи" плавку, Шамрай (В.
Словник синонімів української мови
-
підсобник —
Підсо́бник, -ка; -ники, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
підсобник —
ПІДСО́БНИК, а, ч., розм. 1. Робітник, що виконує допоміжні роботи. — Ех, муляр з тебе.. — Учись… Цегли сюди! — крикнув він підсобникам (Руд., Остання шабля, 1959, 24); — Сьогодні знову не вистачає підсобної сили.
Словник української мови в 11 томах