підставний

ПІДСТАВНИ́Й, а́, е́.

1. Який підставляється під що-небудь або до чого-небудь.

2. Який підставляють, виставляють замість справжнього, дійсного.

— Просимо гостей до хати, — відповіли підставні батьки (Гжицький, Опришки, 1962, 219);

Встановлювалось, що свідки були підставні… (Сміл., Сад, 1952, 206).

3. заст. Признач. для заміни (про коней).

Значення в інших словниках

1. підставний — підставни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. підставний — -а, -е. 1》 Який підставляється під що-небудь або до чого-небудь. 2》 Якого підставляють, виставляють замість справжнього, дійсного. 3》 заст. Признач. для заміни (про коней).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підставний — ПІДСТАВНИ́Й, а́, е́. 1. Який підставляється під що-небудь або до чого-небудь. 2. Який підставляють, виставляють замість справжнього, дійсного. – Просимо гостей до хати, – відповіли підставні батьки (В. Гжицький); Встановлювалось, що свідки були підставні.  Словник української мови у 20 томах