підструнчувати

ПІДСТРУ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДСТРУ́НЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Те саме, що підбу́рювати 1.

— Як не кричав Грицько, як не гукав, як не підструнчував громаду, а по його не сталося… (Мирний, III, 1954, 52);

// Те саме, що підохо́чувати 1.

Вона сама жбурляла сніг лопатою і.. ще й інших підструнчувала (Кучер, Прощай.., 1957, 235).

Значення в інших словниках

1. підструнчувати — підстру́нчувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підструнчувати — -ую, -уєш, недок., підструнчити, -чу, -чиш, док., перех. Те саме, що підбурювати 1). || Те саме, що підохочувати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підструнчувати — ПІДСТРУ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДСТРУ́НЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що. Те саме, що підбу́рювати 1. – Як не кричав Грицько, як не гукав, як не підструнчував громаду, а по його не сталося... (Панас Мирний); // Те саме, що підохо́чувати...  Словник української мови у 20 томах
4. підструнчувати — ПІДБУ́РЮВАТИ (спонукати когось до певних дій, вчинків, перев. недозволених, злочинних тощо), ЗБУ́РЮВАТИ, ПІДБИВА́ТИ, ПІДВО́ДИТИ, ПРОВОКУВА́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ розм., ПІДГВИ́НЧУВАТИ розм., ПІДДРО́ЧУВАТИ розм., НАДРО́ЧУВАТИ розм., ПІД'ЮДЖУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. підструнчувати — Підструнчувати, -чую, -єш сов. в. підструнчити, -чу, -чиш, гл. Подстрекать, подстрекнуть, подущать. Як не підструнчував громаду, а по його не сталося. Мир. Пов. І. 158.  Словник української мови Грінченка