підтоптаний
ПІДТО́ПТАНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до підтопта́ти.
*Образно. Весь час [у історії кобзарства] мінявся і самий образ Кобзаря — від активного, бойового, до підтоптаного нуждою, злиднями побитого (Тич., III, 1957, 152).
2. у знач. прикм. Трохи зношений (про взуття).
[Шумейко(дивиться поверх окулярів на туфлі):] Високий каблук, №39. [Газель:] Брешете — 37. [Шумейко:] І досить-таки й підтоптані (Коч., II, 1956, 539);
Поганенька одежина, підтоптані і покривлені черевики (Еллан, II, 1958, 8);
// перен. Зрілого віку; немолодий, літній (про людину).
Старий, підтоптаний служака.. повагом одягався (Мирний, І, 1954, 254);
Панночки.. здавались чужими й привабливими; давні, підтоптані кавалери одмолоділи (Вас., І, 1959, 346);
*Образно. — Та чого вони, твої закони, такі підтоптані, пилюкою припорошені? (Гончар, III, 1959, 291);
// Який виявляє ознаки фізичного ослаблення від старості, виявляє ознаки старіння.
Старій лишилося недовго жити. Підтоптане серце зробило своє (Рибак, Час.., 1960, 301).
Словник української мови (СУМ-11)