підхмар’я

ПІДХМА́Р’Я, я, с. Небесна висота, піднебесна широчінь.

За високою стрункою дзвіницею.. десь у білому підхмар’ї зникають лебеді (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 9);

Вони їхали вузенькою стрічкою дороги, що перетинала кряжі, спускалась у глибокі долини з їх шумливими потоками і знову рвалася в підхмар’я (Жур., Дорога.., 1948, 171).