підіймати —
підійма́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
підіймати —
ПІДНІМАТИ, (з землі) ПІДБИРАТИ, (з води) витягати, (вгору) підносити, підводити, зводити, (трохи) підтягати; (на борню) мобілізувати, мобілізовувати; (до небес) звеличувати, прославляти; (хвилю емоцій) збуджувати; (хату) ставити, споруджувати...
Словник синонімів Караванського
підіймати —
див. піднімати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
підіймати —
ПІДІЙМА́ТИ див. підніма́ти.
Словник української мови у 20 томах
підіймати —
Піднімайте, свині, хвости, бо глибоко морем брести. Жарт, коли свині залізли в болото.
Приповідки або українсько-народня філософія
підіймати —
підніма́ти (підійма́ти, зво́дити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, звести́ і т. ін.) на но́ги кого, що. 1. Мобілізовувати, організовувати, примушувати кого-небудь активно діяти.
Фразеологічний словник української мови
підіймати —
БУДУВА́ТИ (будівлі, споруди і т. ін.), СТРО́ЇТИ рідко; ЗВО́ДИТИ, СТА́ВИТИ, СТАНОВИ́ТИ розм., ВИВО́ДИТИ рідше (про те, що будується вгору); ПІДВО́ДИТИ, ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ), ПІДНОСИ́ТИ рідше (перев. із сл. мі́сто, сті́ни і т. ін.). — Док.
Словник синонімів української мови
підіймати —
Підійма́ти, -ма́ю, -єш сов. в. підійняти, -дійму, -меш, гл. 1-3 = піднімати, підняти 1 — 3. Угору руки підіймали, кайданами забрязчали. АД. І. Підійняла китаєчку та й заголосила. Чуб. V. 375. 4) = піднімати, підняти...
Словник української мови Грінченка