піл
ПІЛ, по́лу, ч. Нари в селянській хаті, розміщені між піччю і протилежною до печі стіною.
Насупроти столу, між череватою пічкою й другою стіною, притулився піл (Мирний, IV, 1955, 287);
Піл для спання, що його склав батько з товстих струганих дощок, був не дуже великий (Юхвід, Оля, 1959, 22).
Словник української мови (СУМ-11)