пілікати
ПІЛІ́КАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., розм. Погано грати, виконувати що-небудь на смичковому музичному інструменті або на гармонії.
Платон.. пілікає на скрипці, Ліда сміється (Корн., І, 1955, 99);
// Видавати одноманітні протяжні звуки (про смичкові музичні інструменти або про гармонію).
Пілікає нудно десь гармошка (Головко, І, 1957, 336).
Словник української мови (СУМ-11)