піняво
ПІ́НЯВО. Присл. до пі́нявий.
Двигтіла турбіна,.. піняво клекотіла збурена вода (Коз., Характер, 1953, 46);
[Ярослав:] Піняво б’ється ріка об каміння… (Мокр., П’єси, 1959, 109).
Словник української мови (СУМ-11)ПІ́НЯВО. Присл. до пі́нявий.
Двигтіла турбіна,.. піняво клекотіла збурена вода (Коз., Характер, 1953, 46);
[Ярослав:] Піняво б’ється ріка об каміння… (Мокр., П’єси, 1959, 109).
Словник української мови (СУМ-11)