піяти
ПІ́ЯТИ і ПІ́ТИ, пі́ю, пі́єш, недок., розм. Те саме, що співа́ти 1.
Любив він слухать на зорі, як піють півні у дворі (Сос., II, 1958, 434);
— Та не будуть бачити, як сади цвітуть, та не будуть чути, як солов’ї піють (Кос., Новели, 1962, 192);
Вдова гостей перепроша. Зарокотав бурун цимбалів, Скрипиця піє, мов душа (Мал., Битва, 1943, 209).
Словник української мови (СУМ-11)