раввін

РАВВІ́Н, а, ч., рідко. Те саме, що ра́бин.

Аж глядь, Межи раввінами дитина, Її хлоп’яточко, сидить І научає, неповинне, Як в світі жить, люде[й] (Шевч., II, 1963, 369).

Значення в інших словниках

1. раввін — равві́н іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови