раввін
РАВВІ́Н, а, ч., рідко. Те саме, що ра́бин.
Аж глядь, Межи раввінами дитина, Її хлоп’яточко, сидить І научає, неповинне, Як в світі жить, люде[й] (Шевч., II, 1963, 369).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- раввін — равві́н іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови