радіонавушники
РАДІОНАВУ́ШНИКИ, ів, мн. (одн. радіонаву́шник, а, ч.). Пристрій для слухання радіопередач, що прикладається до вух або надівається на них.
Ціла зала сидить в радіонавушниках, судді, підсудні, обвинувачі й адвокати, преса, гості (Ю. Янов., Мир, 1956, 239).
Словник української мови (СУМ-11)