район
РАЙО́Н, у, ч.
1. Адміністративно-територіальна одиниця в СРСР, яка є складовою частиною республік, країв, областей та великих міст.
Обком партії, відряджуючи Семена Яремченка до Григорівни, поставив перед ним завдання — «створити підпільні групи по селах Переяславського та суміжних двох районів» (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 5);
Жовтневий район Києва;
// розм. Адміністративний центр такої одиниці та керівні установи в ньому.
Йонька.. гайнув полтавським шляхом прямо в Зіньків — скаржитися в райвиконком. На Беєвій горі його наздогнав Прокіп Тетеря, що їхав дрожками в район (Тют., Вир, 1964, 92);
Невже цього [несправедливості] не бачили всі численні представники з району й області?.. Заруба став біля вікна, замислився (Кучер, Трудна любов, 1960, 37).
2. Частина території, що становить єдине ціле як економічна, промислова, географічна і т. ін. одиниця.
Україна — один із найважливіших районів по виробництву сільськогосподарської продукції (Знання.., 10, 1971, 4);
// Частина території, що має характерні для неї ознаки.
Найдовше боровся за свою незалежність нагірний район Сасун (Іст. СРСР, І, 1956, 71);
В Якутії відкрито ще один алмазний район (Наука.., 8, 1958, 19);
Ворог шалено оборонявся в набережному районі (Гончар, III, 1959, 284);
// чого. Місце, простір, у межах якого що-небудь відбувається.
Коли людина сіє багато яких-небудь культур в районі польоту бджіл, то це не може не позначитись кінець кінцем на умовах її життя (Бджоли, 1955, 262);
Район військових дій.
3. чого. Місцевість, що прилягає до чого-небудь або розташована поблизу чи навколо чогось.
За маєтком, десь в районі залізниці, звивались чужі ракети (Гончар, III, 1959, 151);
Черняк з новгород-сіверцями підступив до Житомира в районі Буди-Дубковецької (Довж., І, 1958, 180);
Гуде бронепоїзд в районі Уссурі, проходить шляхом вогняним (Перв., II, 1948, 12).
Словник української мови (СУМ-11)