рамтя
РА́МТЯ, я, с., рідко. Те саме, що ра́м’я¹.
Густе заплутане волосся на його круглій голові розвівав вітер і весело тріпав рамтям, що висіло у нього на плечах замість сорочки (Епік, Тв., 1958, 356);
У Кобзарів.. бодня розсохлась, і в неї скидали старе рамтя (Мушк., Чорний хліб, 1960, 30).
Словник української мови (СУМ-11)