ранник
РА́ННИК, а, ч. (Scrophularia L.). Рід багаторічних трав’яних та декоративних рослин з дрібними квітками, зібраними у волоть на верхівці стебла.
Дід пам’ятав, як його одного разу, ще замолоду, побито… Дак тоді гоїв його Гарасим Савчук — ото був превеликий знахар! Зараз до ран ранника поприкладав,.. ну й за тиждень він здоровий був, — от що! (Гр., II, 1963, 486);
Ліки Марка Григоровича — синій ранник і якась пахуча липка мазь — робили своє діло (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 615).
Словник української мови (СУМ-11)