рання
РА́ННЯ, я, с., розм., рідко. Те саме, що ра́нок 1.
Їй хотілось скоріше дочекатися рання (Коцюб., І, 1955, 15);
Розбрівшись з самого рання по парках, по бібліотеках,.. сидять над конспектами студенти, готуються до останніх екзаменів (Гончар, Людина.., 1960, 3).
◊ В таке́ ра́ння — так рано.
Щирі, добрі і веселі хрипківці.. дружно встрявали в любу розмову і ділилися між собою не тільки хлібом-сіллю, а навіть і тютюном. На цей раз мова між дядьками йшла про те, на яку хворобу їх сюди викликали в таке рання (Тют., Вир, 1964, 170);
З (від) ра́ння до ве́чора (до смерка́ння) — цілий день.
Білка сумочку свою Розстебнула у гаю І від рання до смеркання В сумку зносить харчування (Стельмах, V, 1963, 352);
На степи падала мжичка. Вона почалася ще тиждень тому і сіяла щодня від рання до вечора, дні і ночі (Епік, Тв., 1958, 425).
Словник української мови (СУМ-11)