ратоборець
РАТОБО́РЕЦЬ, рця, ч.
1. заст. Ратник (у 1 знач.).
Чути гомін, брязкіт сталі, Десь видзвонюють мечі, Одбиваючи навали, Рідний край стережучи. І скликає ратоборців — Дзвін його [Києва] в світи гуде!.. (Ус., Дорогами.., 1951, 114).
2. чого, уроч. Поборник, захисник чого-небудь.
Максимович — невтомний ратоборець, пристрасний пропагандист дружби всіх слов’янських народів (Вітч., 3, 1968, 139).
Словник української мови (СУМ-11)