ратушний

РА́ТУШНИЙ, а, е. Стос. до ратуші.

Міста України, за винятком приватновласницьких, поділялись на дві категорії: магістратські, які мали так зване магдебурзьке право, і ратушні, які не мали його (Іст. УРСР, І, 1953, 275).

Значення в інших словниках

1. Ратушний — Ра́тушний прізвище  Орфографічний словник української мови
2. ратушний — -а, -е. Стос. до ратуші.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ратушний — РА́ТУШНИЙ, а, е. Стос. до ратуші. Міста України, за винятком приватновласницьких, поділялись на дві категорії: магістратські, які мали так зване магдебурзьке право, і ратушні, які не мали його (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. ратушний — Ратушний, -а, -е 1) Относящійся къ ратушѣ. 2) Членъ городскаго или сельскаго управленія. Харьк.  Словник української мови Грінченка