ратушний
РА́ТУШНИЙ, а, е. Стос. до ратуші.
Міста України, за винятком приватновласницьких, поділялись на дві категорії: магістратські, які мали так зване магдебурзьке право, і ратушні, які не мали його (Іст. УРСР, І, 1953, 275).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Ратушний — Ра́тушний прізвище Орфографічний словник української мови
- ратушний — -а, -е. Стос. до ратуші. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ратушний — РА́ТУШНИЙ, а, е. Стос. до ратуші. Міста України, за винятком приватновласницьких, поділялись на дві категорії: магістратські, які мали так зване магдебурзьке право, і ратушні, які не мали його (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
- ратушний — Ратушний, -а, -е 1) Относящійся къ ратушѣ. 2) Членъ городскаго или сельскаго управленія. Харьк. Словник української мови Грінченка