рахманний

РАХМА́ННИЙ, а, е. Смирний, тихий; спокійної вдачі.

Сліпому видно, рахманний отрок. Наче і не син Хмеля (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 90);

Коню мій, рахманна тварино, З тобою в дитинстві я подружив! (Доб., Тобі, народе.., 1959, 39);

*Образно. Ой ти, земле, люба земле, — всю ж тебе душа приємле [приймає]. Ти рахманна і пухка (Тич. II, 1957, 8).

Значення в інших словниках

1. рахманний — Смирний, тихий [XII]  Словник з творів Івана Франка
2. рахманний — рахма́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. рахманний — див. СМИРНИЙ.  Словник синонімів Караванського
4. рахманний — -а, -е. Смирний, тихий; спокійної вдачі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. рахманний — А, -е. Смирний, тихий; спокійної вдачі. Рушай у день, неначе в світ незнаний, Де розгойдались до останніх граней Рахманне сонце і рахманна тінь. (Кр:205); Верни до мене, пам'яте моя! Нехай на серце ляже ваготою моя земля з рахманною журбою, хай сходить співом горло солов'я в гаю нічному. (П-1:40).  Словник поетичної мови Василя Стуса
6. рахманний — РАХМА́ННИЙ, а, е, розм. Сумирний, тихий; спокійної вдачі. Сліпому видно, рахманний отрок. Наче і не син Хмеля (Н. Рибак); Коню мій, рахманна тварино, З тобою в дитинстві я подружив! (С. Добровольський); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
7. рахманний — СПОКІ́ЙНИЙ (який має вдачу, що відзначається спокоєм, рівністю), СУПОКІ́ЙНИЙ, РІ́ВНИЙ, ТИ́ХИЙ (який поводиться тихо, не створює неспокою); СМИ́РНИЙ, СУМИ́РНИЙ, МИ́РНИЙ рідше, СМИРЕ́ННИЙ підсил., А́НГЕЛЬСЬКИЙ підсил., ТИХОМИ́РНИЙ розм., ПЛО́ХИЙ розм.  Словник синонімів української мови
8. рахманний — Рахма́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. рахманний — Рахманний, -а, -е Смирный, тихій. Рахманний кінь. Черниг. у.  Словник української мови Грінченка