реборда
РЕБО́РДА, и, ж., спец. Круговий виступ по краю обода колеса або шківа, який не дає колесу під час руху зійти з рейки і запобігає сповзанню ременя із шківа.
Різниця в довжині маркерів дорівнює відстані між ребордами передніх коліс або внутрішніми краями гусениць трактора (Механ. і електриф.., 1953, 83);
// Спеціальне обладнання на дискових сошниках сівалок для обмеження глибини загортання насіння землею.
Сівалка має 12 дискових сошників, обладнаних ребордами — обмежувачами глибини та коточками (Колг. енц., II, 1956, 49).
Словник української мови (СУМ-11)